Представлено результати аналізу розподілу еритроцитарних антигенів у системі АВО, резус-фактора і гаптоглобіну у 53-х хворих і 56-ти здорових дітей. У процесі обстеження виявлено, що у хворих дітей спостерігається накопичення антигенів В(ІІІ) та Rh(+), які можуть бути маркерами ризику розвитку маніфестного токсоплазмозу (RR = 2,79). Асоціація антигенів О(І) Rh(+) може бути маркером відносної резистентності виникнення маніфестного токсоплазмозу. Вивчено зв'язки між еритроцитарними антигенами і фенотипом ацетилювання. Виявлено, що серед здорових дітей з повільним фенотипом ацетилювання спостерігається накопичення осіб з першою групою крові в порівнянні з хворими на токсоплазмоз дітьми, що свідчить про їх резистентність до розвитку маніфестних форм токсоплазмозу (RR = 0,16).

Представлены результаты анализа распределения эритроцитарных антигенов системы АВО, резус-фактора и гаптоглобина у 53-х больных и 56-ти здоровых детей. При обследовании выявлено, что у больных детей наблюдается достоверное накопление антигенов В(ІІІ) и Rh(+), которые могут служить маркерами риска возникновения манифестного токсоплазмоза (RR = 2,79). Ассоциация антигенов 0(I) Rh(+) может быть маркером относительной резистентности возникновения манифестного токсоплазмоза. Изучены связи между эритроцитарными антигенами и фенотипом ацетилирования. Выявлено, что у здоровых детей с медленным фенотипом ацетилирования имеет место накопление лиц с первой группой крови по сравнению с больными токсоплазмозом детьми, что свидетельствует об их резистентности к развитию манифестных форм токсоплазмоза (RR = 0,16).

Проаналізовано розподіл еритроцитних антигенів систем АВО та резус-фактора у 53-х хворих на токсоплазмоз дітей і 56-ти здорових дітей. За результатами досліджень встановлено, що максимальна частота антигенів В (ІІІ), Rh (+) для хворих на токсоплазмоз, які можуть слугувати маркерами відносної схильності до розвитку токсоплазмозу і статистично вагоме зниження частоти 0 (І), Rh (+), Р (-) свідчить про стан відносної резистентності до розвитку маніфестного токсоплазмозу. Статистично значимі закономірності щодо накопичення самостійно окремих антигенів системи MN і Р та сироваткового гаптоглобіну серед хворих і здорових дітей не виявлено.

Представлены результаты анализа распространения эритроцитных антигенов системы АВО, резус-фактора и гаптоглобина у 53-х больных и 56-ти здоровых детей. При обследовании выявлено, что у больных детей отмечается достоверное накопление антигенов В (III) та Rh (+), которые могут служить маркерами риска возникновения манифестного токсоплазмоза. Ассоциация антигенов 0 (I) Rh (+) может быть маркером относительной резистентности возникновения манифестного токсоплазмоза. При анализе многокомпонентных ассоциаций эритроцитных антигенов и гаптоглобина выявлено 9 таких гаплотипов с ведущим антигеном В (III), которые достоверно чаще встречаются у больных, чем у здоровых лиц.

Вказано, що препарати, які використовують для лікування токсоплазмозу, мають ряд побічних ефектів. Однак, відомо, що всі препарати, які містять аміногрупи, в тому числі піриметаміни і сульфаніламіди, які використовуються для лікування токсоплазмозу, метаболізуються в організмі шляхом ацетилювання. За цією ознакою людей поділяють на повільних і швидких ацетилянтів. Фенотип ацетилювання визначали за допомогою фармакологічного тестування з сульфадимезином, метаболіти якого визначали в сечі за допомогою реакції Bratto - Marchalle. З метою лікування призначали фансідар. Методика його призначення залежала від фенотипу ацетилювання, що дозволяє запобігти побічній дії препарату.

Указано, что препараты, которые используются для лечения токсоплазмоза, имеют ряд побочных эффектов. Однако, известно, что все препараты, которые содержат аминогруппы, в том числе пириметамины и сульфаниламиды, которые используются для лечения токсоплазмоза, метаболизируются в организме путем ацетилирования. По этому признаку людей делят на медленных и быстрых ацетилянтов. Фенотип ацетилирования определяли при помощи фармакологического тестирования с сульфадимезином, метаболиты которого определяли в моче при помощи реакции Bratto - Marchalle. С целью лечения назначали фансидар. Методика его назначения зависела от фенотипа ацетилирования, что позволяет избежать побочного действия препарата.

Оцінено клінічну ефективність суміші "Детолакт-низьколактозний" у 18-ти дітей першого року життя з транзиторною та набутою (після інфекційної діареї) гіполактазією. Показано клінічні прояви даної ферментопатії та методи її діагностики. На тлі застосування лікувальної адаптованої суміші "Детолакт-низьколактозний" спостерігалось швидке зникнення основних симптомів хвороби (метеоризму, больового синдрому), нормалізувався характер випорожнень, діти добре прибавляли у вазі. Суміш добре переносилась дітьми.

Показано зміну етіологічної структури бактеріальних збудників гострих кишкових інфекцій (ГКІ) у дітей Хмельницької області за період з 2002 по 2007 рр. та доцільність застосування у комплексній терапії ГКІ при легкому та середньотяжкому перебігу препарату "Ніфуроксазид". Відмічено відсутність достовірної різниці в регресі інтоксикаційного та диспептичного синдромів ГКІ у дітей, які одержували як етіотропну терапію Ніфуроксазид та антибіотики ентерально.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.517.58-5

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено огляд літератури щодо результатів клінічних, генетичних та експериментальних досліджень, особливостей патогенезу розвитку нейроінфекцій. Обговорено перспективи подальших досліджень з вивчення основних механізмів виникнення нейроінфекцій та можливого впливу на їх формування.

Показано досвід лікування вродженого токсоплазмозу з урахуванням фенотипу ацетилювання. Фенотип ацетилювання визначено за допомогою фармакологічного тестування з сульфадимезином, метаболіти якого визначали в сечі з використанням реакції Bratto - Marchalle. За цією ознакою хворих розділено на "повільних" і "швидких" ацетилянтів. Такий підхід дозволяє оптимізувати лікувальні схеми та уникнути побічної дії етіотропної терапії на організм дитини. У разі лікування новонароджених дітей слід користуватися схемою "повільних ацетилянтів", що обумовлено транзиторною незрілістю їх ферментних систем.

  Скачати повний текст

Наведено сучасні відомості про етіологію, епідеміологію, патогенез, клінічну картину, методи діагностики та лікування найпоширеніших інфекційних захворювань серед дітей в Україні. Описано типову клініку захворювань в імунокомпетентних осіб, розглянуто особливості перебігу хвороб у дітей різних вікових груп, у тому числі і в період новонародженості, на тлі вродженого чи набутого імунодифіциту. Висвітлено питання імунопрофілактики інфекційних хвороб, розглянуто нові сучасні вакцини, за допомогою яких можна запобігти більшій кількості інфекційних хвороб.

Висвітлено питання етіології, епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики сальмонельозів у дітей. Увагу приділено етіології та класифікації клінічних форм, диференціальній діагностиці сальмонельозів і клінічно подібних захворювань. Описано різні варіанти клінічного перебігу, ускладнення та рецидиви сальмонельозів, а також методи їх ранньої діагностики.

Представлено результати вивчення механізмів адаптації за допомогою загально-адаптивних реакцій (стрес, тренування, спокійна та підвищена активація, переактивація) у дітей з рецидивними бронхітами в умовах санаторію "Південнобережний".

Наведено результати вивчення стану імунної системи дітей, хворих на рецидивний бронхіт в періоді ремісії, за допомогою гематологічних алгоритмів.

Мета роботи - дослідити особливості психоемоційного стану вихованців школи-інтернату та його зміни під впливом санаторно-курортного лікування в санаторії "Південнобережний" (м. Алупка). Під спостереженням перебувало 40 дітей - вихованців інтернату віком 10 - 14 років. Засоби реабілітації у санаторії включали клімато-, бальнео-, гало-, фіто-, ароматерапію та масаж. До початку лікування у санаторії та після його вивчався психологічний стан дітей за допомогою тесту диференціальної самооцінки функціонального стану (САН), тесту Спілбергера та методики розрахунку по Крепеліну в модифікації Щульте. У дітей встановлено помірну та високу тривожність, яка поєднувалася з декларованим гарним самопочуттям і настроєм, надмірною активністю. Водночас середні показники "Самопочуття" (5,7), "Активності" (5,3) та "Настрою" (6,8) методики "САН" свідчили про недооцінку дітьми власного стану, нерозуміння того, що з ними відбувається, зниження критики до оточуючої дійсності, оскільки свій стан вони оцінювали в більшості випадків, як норму. Перебування в реабілітаційному закладі дозволило загалом зменшити тривожність з високої до помірної, що призвело до покращання самопочуття, збільшення активності та реальнішої оцінки свого настрою у 53,3 % досліджуваних. У 13,3 % досліджуваних спостерігалося погіршення стану зі збільшенням реактивної тривожності, що свідчило про наявність зміни ситуації і реакцію дитини на неї.

Вивчали резистентність організму дітей з набутим токсоплазмозом на основі визначення у них характеру загальноадаптивних реакцій за допомогою лейкоцитарної формули крові. Визначено особливості загально-адаптивних реакцій у 50-ти здорових і 69-ти дітей з токсоплазмозом віком 7-ми - 16-ти років. Виявлено, що у дітей з токсоплазмозом загальноадаптивні реакції з саногенетичним потенціалом спостерігалися у 2,6 рази рідше, ніж у контрольній групі, а з дезадаптивним і патогенетичним потенціалом - у 2,4 рази частіше. Особливо часто останні були у дітей з хронічним перебігом токсоплазмозу, а саме: з очною та нейротрофічною формами. Після комплексного лікування у дітей з гострим перебігом токсоплазмозу характер загальноадаптивних реакцій майже нормалізувався. У дітей з хронічним перебігом набутого токсоплазмозу не настало їх повного відновлення, що є приводом для призначення цим дітям у подальшому адаптивно-коригувальних засобів.

Изучали резистентность организма детей с приобретенным токсоплазмозом на основе определения у них характера общеадаптивных реакций при помощи лейкоцитарной формулы крови. Определены особенности общеадаптивных реакций у 50-ти здоровых и 69-ти детей с токсоплазмозом в возрасте 7 - 16-ти лет. Выявлено, что у детей с токсоплазмозом общеадаптивные реакции с саногенетическим потенциалом наблюдались в 2,6 раза реже, чем в контрольной группе, а с дезадаптивным и патогенетическим потенциалом - в 2,4 раза чаще. Особенно часто последние были у детей с хроническим течением токсоплазмоза, а именно с глазной и нейротрофической формами. После комплексного лечения у детей с острым течением токсоплазмоза характер общеадаптивных реакций почти нормализовался. У детей с хроническим течением приобретенного токсоплазмоза не наступило их полного восстановления, что является поводом для назначения этим детям адаптивно-корригирующих средств.

Вивчено клінічні особливості очної форми вродженого і набутого токсоплазмозу. Токсоплазмозну інфекцію у дітей діагностовано за допомогою імуноферментного та імуногенетичного методів. За період з 1998 до 2003 рр. офтальмотоксоплазмоз діагностовано у 30-ти дітей. Ураження очей за вродженого токсоплазмозу виявлено як у період новонародженості (у 5-ти дітей), так і у віддалені строки (у 8-ми дітей), що проявилося двобічною катарактою, колобомою, нейроретинітом, прогресуючою міопією, внаслідок чого розвинулась сліпота у 5-ти дітей. Очна форма набутого токсоплазмозу частіше була у дітей підліткового віку, проявляючись однобічним нейрохоріоретинітом, увеїтом, пігментною дегенерацією сітківки, помутнінням склоподібного тіла. Ефективність проведеної специфічної терапії кращою була у дітей з набутою очною формою токсоплазмозу і залежала від вчасної його діагностики.

Изучены клинические особенности глазной формы врожденного и приобретенного токсоплазмоза. Токсоплазмозная инфекция у детей диагностирована с помощью иммуноферментного и иммуногенетического методов. За период с 1998 по 2003 гг. офтальмотоксоплазмоз диагностирован у 30-ти детей. Поражения глаз при врожденном токсоплазмозе выявлены как в период новорожденности (у 5-ти детей), так и в отдаленные сроки (у 8-ми детей), что проявилось двусторонней катарактой, колобомой, нейроретинитом, прогрессирующей миопией, вследствие чего развилась слепота у 5-ти детей. Глазная форма приобретенного токсоплазмоза чаще была у детей подросткового возраста, проявляясь односторонним нейрохориоретинитом, увеитом, пигментной дегенерацией сетчатки, помутнением стекловидного тела. Эффективность проведенной специфической терапии была лучшей у детей с приобретенной глазной формой токсоплазмоза и зависела от своевременной его диагностики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.514.85

Рубрики:

Сепсис у дітей

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідити вплив на психоемоційний стан вихованців школи-інтернату з порушеннями дихальної системи психофармкорекції та санаторно-курортного лікування. Під спостереженням знаходилися 40 дітей віком 10 - 14 років. Усім дітям проводили дослідження тривожності, виснажливості психічних процесів, самооцінки стану та лабораторно-інструментальні дослідження. 20 дітей одержували фармакологічну підтримку ноофеном протягом 15 днів. У підлітків із сімейною депрівацією, які мали дихальні розлади у вигляді псевдоастматичних та астматичних нападів, виявлено ознаки розвитку психосоматичних (виразна тривога, виснажливість психічних процесів, знижена самооцінка) та функціональних порушень. Проведені реабілітаційні заходи зменшили хворобливі прояви у 72 % досліджуваних. Доповнення реабілітаційних заходів ноофеном показало крашу відповідь на лікування. Дані психологічних досліджень підтверджувались змінами у загальному аналізі крові, дихальних пробах, ЕКГ. Висновки: комбінація реабілітаційних заходів з фармакологічною корекцією ноофеном суттєво ефективніша, проте потребує продовження курсу лікування, оскільки повного відновлення порушених функцій за період дослідження не було досягнуто.

Висвітлено результати досліджень метаболічних порушень, які виникають у дітей із недіабетичним кетоацидозом (НДК) на тлі інвазивних і секреторних діарей, та можливі генетичні предиктори їх виникнення. Показано, що при виникненні НДК на тлі інфекційних діарей поглиблюються метаболічні розлади, що проявляється значним збільшенням в сироватці крові цих дітей порівняно з дітьми без НДК та контрольної групи рівнів сечової кислоти (у 2,1 і 2,58 раза відповідно) та продуктів окислювальної модифікації білка плазми крові (в 1,37 та 2,14 раза відповідно). Предикторами виникнення НДК у дітей є повільний фенотип ацетилування та трикомпонентна асоціація еритроцитарних антигенів B(III)P(+)N.

Описано випадок лістеріозного менінгіту в чоловіка 41 року. На момент госпіталізації хворий скаржився на підвищення температури тіла, головний біль, блювоту, загальну слабкість. При об'єктивному огляді виявлено шийну лімфаденопатію, менінгеальні знаки (позитивний симптом Керніга і сумнівна ригідність потиличних м'язів), вогнищева симптоматика відсутня. На кисті правої руки виявлено рану в стадії загоєння. У лікворі наявні: плеоцитоз 222 клітини із переважанням нейтрофілів - 73 %, білок - 0,49 г/л, рівень цукру в лікворі незначно знижений. При бактеріологічному дослідженні ліквору виділено культуру Listeria monocytogenes. Серологічне дослідження сироватки крові методами реакції пасивної гемаглютинації і непрямої гемаглютинації виявило підвищені титри антитіл до Listeria monocytogenes - 1 : 800 та 3(+) відповідно.